Думка: «Унiон» як приклад

18601645_1520010538040838_252635311_n

27 травня на полі УТБ у Запорiжжi зійдуться «Метал» та «Кремінь». І якщо ви ще не придбали квитки, я знаю чому ви це маєте зробити. Поясню на прикладі берлінського клубу «Уніон».

Дві команди грають на відстані двох тисяч кілометрів одна від одної. Але як на мене – мають багато спільного. «Уніон» —  команда східного Берліну. Робітнича частина міста, архітектурно вкрай схожа на  Запоріжжя. Здається, що нікуди і не виїжджав. «Унiон» з’явився у 1906 році. Його вболівальники – це жителі східних районів: робітники заводів, які будують локомотиви, працюють на виробництві дроту. Після війни стадіон, як власне, і клуб повстали із попелу. З нуля. Вболівальники – ті ж самі робітники. Основне гасло фанів «Айзен Уніон». Тобто, залізний. «Уніон»  — традиційно один з найбідніших клубів. Але! Ніколи в історії, не було такого моменту, коли б команда не виходила на поле.

18579340_1520010891374136_112569755_n

18623113_1520010888040803_1931782693_n

Сьогодні, у вболівальників клубу – найбільша біда – це дефіцит квитків. І це при тому, що три з чотирьох трибун домашнього стадіону «У старого лісництва» — стоячі. Тобто «влізти» може більше охочих.

При тому  що  — об’єктивно – на останніх двох матчах гравці показали слабеньку гру. Щоб було зрозуміло: на останній домашній грі, при шаленій підтримці, точний пас – був великим досягненням для гравцiв команди:)  Відтак, вони  втратили можливість перейти з другої до першої Бундесліги. І що ви думаєте? Це не те, що не засмутило фанів команди, а навпаки – підбадьорило. Оскільки їхньому клубу не доведеться підтягувати домашню арену під умови вищьої ліги, а отже – витрачати гроші.

18578820_1520010541374171_34379586_n

Уніонівці ніколи не кажуть «Ми йдемо на стадіон». Тільки – «в Уніон», «додому». Усі, як один декларують, що їм не важливі цифри на табло. Головне – підтримувати свою команду, підтримувати один одного, бути плечем до плеча. І дійсно, коли ти стоїш на трибуні заповненого вщент стадіону (а це близько 22 тисяч), складається враження, що ти один із цієї величезної співочої родини. І тобі є на кого покластись.

Окрім футболу, уболівальників, об’єднують соціальні проекти. Хтось їх організовує, хтось бере участь. Ми познайомились з Матті. Йому – 53, і з них 50 – він уболіває за клуб. Разом з іншими фанами Матті відновлював фільм про свою команду.

«Протягом 1987-1988 років одна телевізійна група працювала над фільмом про клуб. Цікаво, що вони супроводжували фанів, але саме їхню неофіційну групу. І все фільмували. Цей фільм продемонстрували на фестивалі документальних фільмів ГДР. Режисер отримав нагороду. А наступного дня стрічку заборонили. Плівки знищували. Залишилось лише дві копії. Нам вдалось їх розшукати та відновити», — розповідає Матті.

Також, у складі 10 авторів-волонтерів, він працював над дитячою книжкою про «Уніон». Своїми силами уніонці зібрали 9 тисяч євро і надрукували три тисячі примірників книги. На сторінках її – уся фан-культура. Знайшлось місце і ультрас, і їхнім перфоменсам, і навіть файєрам, до речі забороненим у Німеччині.

18596198_1520009511374274_285677090_o

18600953_1520010344707524_2095335871_n

18579379_1520010334707525_1379266293_n

Матті розповідає, що 10 років тому у клубі не було людини, яка б відповідала за ініціативи. Тому фани самоорганізувались. Сьогодні, коли у клубу є гроші, є спеціальні посади «працівник по роботі з фанами»,  уболівальники не перекладають виконання і фінансування соціальних проектів винятково на клуб. Бо хочуть реалізації. І незалежності – не без того.

Фани беруть активну участь у житті клубу. Наприклад, під час останньої реставрації стадіону, у «Уніону» не вистачало коштів на роботи. Із 15 мільйонів євро саме уболівальники зібрали 4 мільйони. Чимало з уніонівців у вільний від роботи чи навчання час приходили до «У старого лісництва» і працювали на будівельних роботах. Кожен робив те, що міг. Коли команду штрафують за використання піротехніки на трибунах (а штраф 25 тисяч євро), саме фани по копійці збирають гроші і допомагають сплачувати штраф.

18600957_1520010338040858_1908348077_n

Сьогодні у уніонівців є навіть свій театр. Де уніонівці ставлять п’єси з історіями про уніонівців. Звичайні робітники їдуть підтримувати свою команду за десятки кілометрів. При чому мова не про сотні, а тисячі фанів. Іноді, навіть із шиком. Розповідають історію, як колись один з фан-клубів винайняв кілька поїздів і уболівальники поїхали підтримувати своїх.

Поняття «свої» тут дуже ціниться. Прийнято і свій до своїх по своє. Уніонівці видають свої «золоті сторінки» з інформацією про бізнес-пропозиції уніонівців.

18578677_1520010884707470_1912502627_n

На стадіони приходять цілими родинами. Я бачила і дітей до року. І бабусь з дідусями років за 60. Вони один з одним вітаються, питають як справи. П’ ють пиво. Це – справжня родина з, укладеними за роки, традиціями. Так, щороку на стадіоні влаштовують різдвяні зустрічі, де кожен приносить щось смачненьке. Запалюють свічки та співають різдвяних пісень.

16_12_23_weihnachtssingen33

Історія «Уніону», мені здається, це приклад того, що необов’язково мати багато грошей. Головне підтримувати один одного. Власне, саме нашої підтримки і чекає наша команда на своїй чи на чужій арені. Завжди. Тому придбайте квитки собі, своїй родині, друзям чи родичам. Нехай похід на стадіон і підтримка нашої команди стане новою, доброю традицією вашої родини. А відтак – і нашого міста.

Ольга Максимова

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s